Моя рідна мова та мова моїх батьків – українська, тому що ми живемо в Україні. Хоч у нашій сім’ї спілкуються російською, я пишаюся своєю національною мовою.
У нашому селищі вивчають українську з дитячого садка, тому розуміють і люблять. А ще ми з посмішкою переповідаємо один одному бувальщини, що чули від людей, які починали будувати і обживати наш населений пункт. Багато з цих розповідей стосуються однієї яскравої постаті, Федора Михайловича Сокола, "щирого українця”, першого продавця крамниці нашого селища, котрий працював тут у 50-ті роки минулого століття. Цю людину веселої вдачі, жартівливу й доброзичливу, любили всі, а найбільше – покупці. До знайомих і незнайомих Федір Михайлович звертався з однаковою посмішкою: "Чорнява!”, "Чорна!” – і ніхто не ображався, навпаки, відповідали так само весело й щиро.
Продавець умів покращити настрій навіть най- похмурішому клієнтові. Часто жарти крутилися навколо мовних неспівпадінь споріднених української та російської мов: так Федір Михайлович намагався у грайливій формі довести важливість знання української мови для всього населення нашої держави. На запитання численних москвичів, які не розуміли багатьох українських слів, міг сказати: "Ні, Чорна, муки немає. Якщо хочете, беріть борошно”. Люди ж цілком серйозно запевняли, що їм потрібна саме "мука”. Подібні ситуації траплялися і з "сукнями”, і "стрічками” та іншим крамом...
Зараз і в народі, і на екрані телевізора часто згадують проблеми двомовності у нашій країні і вивчення української мови як рідної. Я вважаю, що неможливо примусити людей забути свою мову, не можна її принижувати чи визнавати другорядною серед інших. Звичайно, у нашій демократичній Україні мирно співіснують представники різних національностей, а, отже, – й різних мовних культур. 21 лютого щорічно ми святкуємо Міжнародний день рідної мови, кожний народ – своєї, а 9 листопада – свято української мови, як відомо. Чому б не впровадити у цей день серед українського населення нову традицію – спілкуватися лише державною мовою, щоб підвищити її соціальний статус, вшанувати нашу славетну давнину.
