герб Волноваха
Волновахский городской портал


Главная
Добавить новость!
2017-06-28 [16:05:36]
Разделы сайта

ГНИ информирует...

О Волновахе
История города
История города (укр) Информация о районе
Природные территории
Большие и малые села
Села и посёлки (укр)
Карты, схемы
Расписание поездов
Расписание электричек
Расписание автобусов
Банки, банкоматы
Такси
Отдых, развлечения
Провайдеры, сети
Мобильная связь
Телевидение
Кабельное ТВ
Радиостанции
Архив форума
Карта сайта
Библиотеки, музеи
Газеты
Учебные заведения
Организации города
Достопримечательности:
Великоанадольский лес
Дендрарий
Лесной колледж
Музей леса
Монастырь

Архив новостей

Друзья сайта

Устав территориальной громады

Форум

Фотогалерея

Поиск работы

Погода в Волновахе

Фирмы, организации









Історія міста Волноваха (Частина 2)

Напередодні першої світової війни було вжито деяких заходів щодо розширення станції Волноваха, зокрема у 1911 році збудували нову лінію водопостачання вузла завдовжки 11 верст з водонапірною баштою. Але технічна оснащеність вузла залишалась відсталою. Паровозне депо мало кілька убогих цехів з закопченими вікнами й стінами. У ковальському цеху стояло 2 горни, а в механічному — кілька пар лещат і один токарний верстат, який приводили в рух колесом, що оберталося вручну. В котельному цеху кувалдами оббивали жарові і димогарні труби, клепали заклепки на котлах. Від неймовірного гуркоту і дзенькоту металу глухли люди, які працювали щодня по 12 годин.

У пристанційному селищі на 1 січня 1915 року налічувалось 108 дворів і 634 жителі. Тут були крамниця, маленька приватна пекарня та ще стояв довгий ряд комор торгівців хлібом. У 1905 році, після того, як станція стала вузловою, адміністрація дороги відкрила в селищі однокласну школу, де 1906 року навчалося 28 дітей. Розміщувалась вона у старому одноповерховому будиночку, займаючи лише його половину, у другій половині містилася церква. В 1908 році з Дебальцевого сюди перевели школу артільних старост. Це була єдина на Катерининській залізниці і перша в Росії школа, в якій готували майстрів (артільних старост) для будівництва залізниць і розширення станційних колій, Після 6 місяців навчання її учні проходили дворічну літню практику. Навчалося тут одночасно понад 30 чоловік. З 1910 року тут почали готувати також і дорожних майстрів з річним строком навчання. У 1922 році школу перевели до Катеринослава.

Хоча після 1905 року на станції Волноваха відкрили т. зв. приймальний покій, де працював дільничний лікар, медичне обслуговування населення залишалось, як і раніше, незадовільним. Тільки за перше півріччя 1916 року на самі лише епідемічні хвороби (віспу, тиф, дизентерію тощо) в селищі хворіло 424 чоловіка. Все це було наслідком тяжких житлових умов і недоїдання робітників та їх сімей. Оплата праці залізничників залишалася низькою. Річний заробіток машиніста ледь перевищував 300 крб. Такої заробітної плати не вистачало, щоб прогодувати сім'ю. Серед робітників вузла наростало невдоволення існуючим режимом.

Перша світова війна принесла нові злигодні і біди народним масам. Голод, розруха, тяжкі умови праці посилили обурення трудящих, ненависть до царизму. Робітники депо: слюсарі М. Є. Варуша, П. А. Чернявський, коваль П. А. Угрюмов, зв'язавшись з більшовиками маріупольських заводів «Нікополь» та «Провіданс», провадили революційну пропаганду серед залізничників, поширювали в селищі соціал-демократичні прокламації. Згодом, у 1917 році, вони вступили до лав РСДРП (б).

Після Лютневої буржуазно-демократичної революції, у березні 1917 року, залізничники станції Волноваха і селяни сусіднього села Платонівки обрали Платонівську волосну Раду робітничих і селянських депутатів, а також послали свого представника до Маріупольської Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. У серпні 1917 року на станції було створено загін Червоної гвардії, до складу якого ввійшло близько 15 робітників. Його ядро становили місцеві більшовики-залізничники: П. А. Чернявський, М. Є. Варуша, П. А. Угрюмов, С. Гоков та інші. Під час корніловського заколоту — у серпні 1917 року — сюди для роззброєння козачих ешелонів, що йшли з фронту на Дон, прибув червоногвардійський загін маріупольських робітників на чолі з більшовиками С. Сорокіним і П. Т. Сергєєвим. До них приєдналися і волноваські залізничники-червоногвардійці.

Звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції робітники Волновахи зустріли з величезною радістю. Але оскільки у волосній Раді переважали есери та українські буржуазні націоналісти, встановлення Радянської влади затяглося. У грудні 1917 року за розпорядженням Центрального бюро військово-революційних комітетів Донбасу загони червоногвардійців зайняли вузлові станції, у т. ч. й Волноваху, і приступили до роззброєння козачих ешелонів, що йшли на Дон. З їхньою допомогою у Волновасі було встановлено Радянську владу. В останніх числах грудня 1917 року відбулися перевибори Платонівської волосної Ради робітничих і селянських депутатів, а на станції Волноваха був створений ревком (голова П. А. Угрюмов, комісар — П. А. Чернявський). Наприкінці 1917 року на станції значно зросла більшовицька група, а на початку 1918 року тут оформився партійний осередок більшовиків. До нього входили: П. А. Угрюмов, П. А.Чернявський, С. Гоков, Я. Дюдюн, О. Білоус, М. Є. Варуша та ін. Першим керівником більшовицького осередку став слюсар паровозного депо М. Є. Варуша.


Адрес текущей страницы: www.volnov.org.ua

Рекомендуем: Тендер изолятор кремний органический. ; Предлагаем в Вашем бизнесе использовать инсинераторы.